Історія гончарства

З ІСТОРІЇ ГОНЧАРСТВА

         З того часу, як грудочка глини (а, може, це був і рукотворний глиняний

виріб) випадково опинилася в багатті, де набрала міцності каменю, —

розпочинається історія кераміки. З нею в людське життя ввійшло безліч

корисних речей. Запам'ятаймо: перші вироби з випаленої глини з'явилися

за доби неоліту — між VIII і III тисячоліттями до нашої ери (в різних

куточках планети — по-різному).

        Першим надбанням людства в опануванні нового матеріалу став посуд.

Посуд винайшла жінка. Це — частина домашнього господарства. Пораючись,

прадавня господиня придумала посудини, аби зберігати в них харчі,

готувати і споживати їжу. В ролі первісних посудин виступали шкури,

міхури, роги, черепні й тазові кістки тварин, яйця великих птахів,

кокосові горіхи, черепашки, гарбузи, цупке листя.

       Жінки були першими гончарями. Про це вчені дізналися, обстежуючи давню  кераміку: на ній назавжди лишилися відбитки тендітних жіночих пальців.

       Рука була першим гончарським інструментом. Можна припустити, що вм'ятина кулака в кулястій грудці глини стала першою посудиною. Форма посудини повторювала форму кулака, а отвір у ній дорівнював його величині.

       Глина — дуже поширений, легкодоступний природний матеріал. Видобуток її, приготування до роботи та й сама робота з нею не потребують якихось складних або особливих інструментів чи навичок. У людських руках глина  вельми «слухняна». Її можна переминати, давити, рвати, м'яти, бити,

сплющувати, тягнути, розкачувати, загладжувати, витискати. Вона легко

набирає будь-якої форми. Кожен, хто хоч щось пробував ліпити з неї, мав

можливість пересвідчитися в цьому. А коли вийшов невдалий «твір», його

неважко переробити — досить лише знов змочити глину водою, вимісити

грудку й почати все спочатку. Згадаймо ще одну чудову властивість глини:

зустріч з вогнем, тобто випал у горні (спеціальній печі) гартує її, і

вона вже більш не боїться ні води, ні фізичних чи хімічних впливів.